️Для тих, хто думає що НАН України займаються наукою: ні, не займаються.
Ось як це виглядає: На кожній кафедрі є своя “кліка” – одна, або дві (за принципом дихотомії, ага) “наукова школа” (треба ж випендритися назвою) з “науковців” різного ступеня плісняви. Така групіровка має свого “наукового засновника”, який років 20-40(!) щось розумне зробив. Може бути живий, або вже ні. Середній вік “науковців” – 60+. Або 60+++. Керівник (зазвичай – формальний, голова кафедри, наприклад) цієї “школи” має дружньо-вигідні зв’язки з керівниками інших кафедр в інших місцях. Для кругової поруки.
Кошти держава виділяє під який-небудь напрямок “досліджень”. Всередині інституції вони розподіляються так, як вирішить ректор. Ректор завжди в долі.
“Наукові кліки” конкурують за те, щоб отримати свою долю від виділеного на “дослідження”. Добро б це було наукове конкурування. Але ні. Це тупезна совкова Санта-Барбара. (Одного разу моєму наук-керівнику в рамках наукової боротьби підкинули на робочий стіл презерватив. В упаковці. І це був скандал-скандал, обурення, пересуди пошепки. …Пройшло більше 10 років, я й досі не розумію в чому був прикол).
— колишня науковиця Інституту проблем машинобудування ім. Підгорного НАН України Юлія Кобринович.
