️В УПЦ МП – розкол? Митрополити розсварилися і не змогли знайти спільну позицію після позову ДЕСС щодо припинення юрособи церкви
4 вересня в Києві відбулося засідання Синодальної богословсько-канонічної комісії УПЦ під головуванням митрополита Білоцерківського і Богуславського Августина (Маркевича). Офіційні ресурси УПЦ обмежилися коротким повідомленням: «під час роботи учасники обговорили актуальні питання внутрішнього життя Церкви», і за тиждень жодних напрацювань Комісії так і не оприлюднили…
Засідання Комісії скликали формально аби обговорити результати дослідження ДЕСС щодо наявності ознак афілійованості Київської митрополії з іноземною релігійною організацією в державі-агресорі. Неформально щоб розмити персональну відповідальність Предстоятеля, митрополита Онуфрія, за його попередню одноосібну фактичну відмову від діалогу щодо припису держави.
Водночас, за інформацією з кількох джерел, справжнім рушієм самоізоляції УПЦ у цій історії став не Онуфрій, а митрополит Бориспільський Антоній (Паканич): саме він і його команда запропонували схему, що обнулила шанс бодай на часткове врегулювання і завела ситуацію у глухий кут.
Ключовою стала підготовка «юридичної» позиції, яку опрацьовували адвокати М. Чекман, Д. Записний та інші під кураторством Паканича. У тексті, що мав би стати рішенням Комісії, закладалася логіка: висновки ДЕСС нібито хибні, а виконання припису неможливе. Але головне не тональність документа, а те, чого в ньому свідомо не лишили.
По-перше, згадку про Собор у Феофанії 27 травня 2022 року, де УПЦ, хай і декларативно, відмежувалася від РПЦ в адміністративному вимірі. Що в свою чергу делегітимізує практику непоминання очільника РПЦ один із найважливіших маркерів фактичної канонічної дистанції. Саме ці пункти могли створити для УПЦ аргументовану рамку: є інституційні та літургійні ознаки відмежування. Їхнє вилучення позбавило документ і ширше, позицію церкви перед державою опорних «якорів» та можливих точок дотику для подальшого діалогу.
Другий хід тієї ж команди вилучити пункт про звернення до Предстоятелів Помісних Церков. За нашими даними, на старті готувалася панправославна розсилка до всіх без винятку (навіть до тих, із ким контакти перервані). Це мало сенс: широка, максимально публічна канонічна дискусія могла стати для УПЦ точкою дотику в вирішенні кризи й індикатором доброї волі в очах держави. Але в робочому порядку задум «порізали», обмеживши УПЦ у спілкуванні з іншими Помісними Церквами. Відтак церкву позбавили можливості комунікувати з православним світом без посередництва РПЦ і відповідно втратили шанс на зовнішній арбітраж.
Засідання Комісії, де ці правки мали пройти «технічно», перетворилося на зіткнення. Проукраїнськи налаштовані клірики наполягали: без посилання на Феофанію-2022, без (хоча б опосередкованої) фіксації «непоминання» та прямого діалогу з іншими Помісними Церквами УПЦ виглядає непослідовно і в діалозі з державою, і в очах тих самих Помісних Церков. Представники орбіти Паканича стояли на своєму. Кульмінацією став рапорт митрополита Сумського і Охтирського Євлогія (Гутченка) на імя Предстоятеля з принциповою незгодою із запропонованим підходом.
Після цього митрополит Онуфрій, за нашими джерелами, відчувши ризик відкритого внутрішнього розлому, наказав узагалі не ухвалювати підсумкового висновку. Формально аби уникнути ескалації. По суті аби зацементувати вакуум рішень, що цілком вигідно проросійській групі на чолі з Паканичем.
– священослужитель Андрій Пінчук.