Водночас Сирський звинувачує Федорова, що той не закуповував потрібну армії техніку:
Проблема була в тому, що якраз міністр оборони проводив закупівлю певних видів озброєння, в першу чергу дронів, і віддавав перевагу певним видом цих дронів, ігноруючи потреби армії, які надавались Генеральним штабом.
Ось у чому була проблема. В результаті цього виник великий дисбаланс між закупівлею і потребою, і поставками військ. В першу чергу це стосувалося наземних роботизованих платформ… Тобто взагалі вони спочатку не фінансувались. Ми постачали п’ять-шість відсотків, це стосувалось далекобійних боєприпасів, наприклад для артилерії. Тобто от в цьому була проблема. Звичайно це питання розглядалося на ставках, от в чому у нас були непорозуміння…
… є військовий бюджет. Певна кількість грошових сум, коштів. Ця сума розписується Генеральним штабом, погоджується відповідними структурами Генерального штабу, міністерством. І розписується на певну кількість снарядів.
Тобто фронт має забезпечуватися збалансовано, тобто, наприклад, дрони не проплачуються на весь рік, а проплачується все синхронно, те, що необхідно військам, ті ж НРК, ті ж пікапи, ті ж мотоцикли, квадроцикли, баггі, тобто все те, що необхідно на війні. Ті ж БПЛА, ударні дрони відповідні.
А він робив такий перекіс, тобто він вважав, що він краще знає наші потреби, що можна не звертати уваги на наші потреби, і він фінансував, наприклад, дрони на весь рік. А закупка, наприклад, тих же НРК або інших зазначених видів, вона не проводилась, і виходив дефіцит.
По-перше, є ж певна затримка у фінансуванні й потім виробництві певних видів озброєнь, тих же дронів. З дронами теж не все гаразд було, вони ж теж на 100% не поставлялися, а тільки наполовину.
От суть проблеми була – не враховувалися інтереси військ, от конфліктна ситуація в чому була.