В найчорніший день Майдану За постанову про припинення вогню голосували всі. Включно, з прасті Госпаді, Деркачем, Шуфричем і тому подібними персонажами.
Голоси збирали з 15 години дня і майже до опівночі. У Тігіпка їх було 12. За ним посилали, до нього їздили. І не один раз. Точно мінімум один раз їздив Порошенко.
В той момент, коли в центрі Києва чорний Беркут розстрілював людей, він сидів зі своєю групою у себе в офісі на Старовокзальній і не їхав в Раду. А чому? А тому що навіть в той момент сподівався, що Янукович повернеться і зробить його премʼєром
І це не жарт В Раді він зʼявився лише в понеділок. Янукович втік в неділю, фракція Партії регіонів посипалася. В той день на вихід з її лав було 60 плюс заяв, якщо не 80 плюс (точно не памʼятаю).
І от приходить Сергій, весь такий красивий, в білій сорочці. Робить підхід до ЗМІ. І говорить дослівно так:
– Да, фракция Партии регионов распалась. Что ж, мы будем создавать оппозицию внутри оппозиции.Тут я не витримала. Можете мене розпинати і записувати в «громактив». Ну, бо «класичний журналіст» не має права так себе вести. Але я не витримала.
– Серёжа, ты охуел?Минулого року стояли ми втрьох на КМЄФ: я, Боря (головред Forbes Ukraine Борис Давиденко – ВМ) і ще один колега, також редактор великого медіа.
Зустрілися перед панеллю за участі Тігіпка. І там дійсно була значна частина зали, яка прийшла спеціально «на нього».
Хлопці мені Сергія всіляко нахвалювали.
– Що з вами, – питаю? – Ви ж, в силу віку і досвіду, все памʼятаєте. Як і я. Що з вами?!– Знаєш, ну, у кожного свої скелети в шафі. Он, колишній директор нацбанку Кирило Шевченко зараз у Відні в шикарному будинку з новою дружиною живе і нічого. Не на зарплату ж він його придбав
– журналістка Соня Кошкіна про Сергія Тигипка.