«Узаконимо все, що нахапали»: депутатка Київради Вікторія Пташник про «підводні камені» нового Цивільного кодексу, що стосуються майна
визнання договорів недійсними – тепер в суді треба буде доводити дійсність договору, а не навпаки ️ Наприклад, продали ви річ, отримали гроші, передали річ покупцю, той покористувався трошки і написав вам лист про визнання договору недійсним, а далі повертайте кошти або подавайте в суд і доводьте, що договір був дійсним ️ (ст. 231, 222 ЦК)
«недобросовісно-добросовісний набувач» – якщо хтось заволодів чужим нерухомим майном і продовжує ним володіти 10 років, то він набуває право власності на це майно️ Захопили ділянку в лісі, пройшло 10 років і непотрібні ніякі рішення (ст.442) + узаконення всіх незаконних передач у приватну власність земельних ділянок та архітектурних обʼєктів. Наприклад, забудували підхід до річки своїми маєтками – продали маєток «добросовісному набувачу» разом з підходом до води і, вуаля, все узаконено. Це саме стосується й обʼєктів архітектури й культурних памʼяток (ст. 495 ЦК)
розділ 9 «Посідання» – т.зв. фактичний контроль на річчю без права на неї. Первісне посідання – коли особа встановлює контроль над річчю з наміром посідати її для себе️ : щодо нерухомого майна – через заняття, огородження… А далі прописана можливість набуття права власності після спливу певного строку для особи, яка здійснює таке «посідання»… Отже, приїхали, встановили огорожу, отримали «посідання», повідбивались з охороною від активістів, «попосідали» певний час – маєте законне право власності, а справжнього власника позбавлять його прав на майно (ст. 568-591)
публічність речей – одна й та ж земельна ділянка може бути в публічною річчю, і приватною, однак неясно хто ж визначатиме, що ця ділянка призначена для загального користування чи приватного (ст. 382)
позбавлення особи права власності – тепер можна якщо цього вимагає публічний інтерес (ст. 404); не плутайте зі ст. 41 КУ (про суспільну необхідність), яка передбачає зовсім інше!
книга 9 – існує тільки те, що внесено в публічний реєстр – причому помилковий запис або несанкціоноване втручання може стати підставою припинення права особи на нерухомість (ст. 1923)
Причому особа не може посилатися на незнання відомостей, що підлягають публічності (відсутність доступу до реєстрів в період дії воєнного стану взагалі не враховується; кожен зобов’язаний вміти користуватися інформацією з реєстрів) (ст.1917). Вводять правило конкуренції прав на один обʼєкт – хто перший подав заяву з реєстраційною дією, того і право. А запис в реєстр, внесений навіть незаконно, не підлягає виключенню за наявності добросовісного набувача (ст. 1941)…
Зауваження ГНЕУ викладені на 72 (!!!) сторінках. Мінюст зробив зауваження до аналогічної редакції на 211 (!!!) сторінок.
