Мав зустріч з англомовними донорами демократії щодо норовів на українському дорожньому ринку. І я в ужасі. Я їм кажу, що Мінекономіки нещодавно дозволило шляховикам укрупнювати лоти по утриманню доріг і вимагати до 100% фінспроможності від учасників торгів (хочеш взяти участь в торгах за обєкт ціною 5 млрд грн – покажи, що в тебе річний оборот за минулий рік був 5 млрд грн). Кажу: «Це дорога до монополізації ринку! Бойко, Шкіль і Шумахер поділять між собою що захочуть навіть без «Онура», ось дивіться – табличка з доходами фірм за минулий рік – ну хто окрім них ще зможе поборотись за утримання доріг Сумщини, яке тільки що оголосили на 4,5 ярда?! Це ж дорога до вимирання фірм середнього класу, які і формують процвітаючу країну, а не громадні олігархи, які пьють кровь і їсуть м’ясо!»
А міжнародники меланхолічно відповідають: «Чувак, це пустякі. Наступної весни почне діяти новий закон про закупівлі, який ви прийняли для євроінтергації. Так там вимога по фінспроможності не 100, а вообще 200% від ціни тендеру. Бо так прийнято в Європі, такі там Директиви, треба їм атвічать». Саме тут я і прихуїв. Грубо кажучи, якщо після війни буде Велика Відбудова і там замовлятимуть багатомільярдні об’єкти – то скільки взагалі фірм в Україні матимуть оборотку х2? Ну от буде тендер на якусь лікарню в Харкові (якщо його не окупують) за 5 мільярдів. Тоді для участі в торгах треба мати оборотку за один попередній рік в розмірі 10 мільярдів гривень. А ви багато вообще знаєте фірм в Україні з такою обороткою? Звісно, що закордонні будівельники мають такі обороти. І вони льоко подолають цей поріг якшошо. А нашим куди тоді діватись?
— журналіст Юрій Ніколов.
