Про «недоторканність» Арахамії. Минулого року голова фракції «Слуга народу» був одним з заколотників у бунті проти Єрмака. Тоді Єрмак, відчуваючи свою кончину, вимагав від Малюка влупити по заколотникам. Дійшло до чуток про те, що СБУ ось-ось затримає Арахамію, Железняка по якимся дурацьким звинуваченням в державній зраді. Але тоді це вдалось розпетляти. І СБУ та Генпрокурор не тронули Арахамію. А НАБУ продовжило роботу по Єрмаку. А також по корупції в «Слузі народу».
Всі розуміли, що прізвище Арахамії повинно бути в справі про «зарплатні конверти». Але його не було (якшошо я наперед вибачаюсь, якщо якось юридично некоректно висловлюватимусь – я не юрист, просто намагаюсь доступно пояснити ці конструкти).
НАБУ і САП можуть оголошувати нардепам підозри самі. Але вони це можуть робити тільки в рамках відкритих кримінальних проваджень. І от дозвіл на ці провадження по нардепам вже може давати лише Генпрокурор Кравченко. Це є вузьке місце для антикорупціонерів в роботі з парламентськими злодєями.
І от саме на цьому пляшковому горлишку була побудована ціла конвенція про мир між парламентом і генпрокурором. Мовляв, управляючий «Слуги народу» не дає команди нардепам оголосити недовіру Генпрокурору, хоча він це заслужив організацією минулорічної атака на НАБУ. А Кравченко в обмін якшошо не дасть ходу проханням НАБУ відкрити справу по Арахамії і іншим крупним рибам (те що оголосили підозри Кіселю і ще кільком «слугам» – так це по провадженням, що були відкриті ще до конвенції).
Здавалось би, неуязвімий, а тому і всесильний. Але, як бачимо, ні. Суд дав дозвіл на взяття біологічних зразків у помічників Арахамії. Значить відповідне провадження є. Ніхто ж не забороняє шукати речові докази в рамках вже відкритих проваджень.
– журналіст Юрій Ніколов
