… Мобілізовані з різних баз підготовки «Скелі» говорять не лише про озброєний конвой, а й про замінований навколо центрів периметр. На огороджувальній стрічці навколо наметів розвішано таблички з написами «міни». Одні новобранці лише бачили ці таблички, інші чули вибухи і бачили їх наслідки.
Чоловік, який пробув у наметовому містечку кілька тижнів, розповідає, що вибухало ледь не кожну ніч, часто підривалися тварини — зайці чи косулі — їх там чимало. Але не тільки вони. Він згадує новобранця з Харкова, на вигляд років сорока. Той виглядав дезорієнтованим і, очевидно, опирався новій дійсності — говорив мало, був відстороненим. У ніч на 26 лютого 2026 року, коли в наметі всі полягали спати, десь після опівночі на вулиці пролунав гучний вибух. Потім, згадує свідок, почулися крики і ще один вибух. Після цього зайшли охоронці, вивели всіх з намету — вишикували і перерахували. Однієї людини не вистачало. За 10—15 хвилин до строю на швидкості під’їхав квадроцикл. Ним керував начальник охорони полігона з позивним «Фін».
Позаду сиділа людина, якої не вистачало — той самий харківʼянин із заклеєним оком. Крізь подерті штани виднілися посічені уламками ноги. Один з охоронців задер йому сорочку — на животі була велика гематома. Охоронці, звернувшись до строю, продемонстрували, що може бути, якщо тікати — чоловік втратив око…
Фін, згадує свідок, наказав пораненому стати перед строєм на коліна. Той не поворухнувся. Начальник охорони вдарив його — чоловік безсило впав на землю. Тоді Фін дістав пістолет і вистрілив у напрямку лежачого.
«Нас вишикували в три колони. Хто стояв у першій і бачив, що куля увійшла в землю поряд з тілом, а не в людину, перенесли все більш-менш нормально. Хто ж, як я, стояв у другій або третій шерензі, відреагували на виставу не так спокійно, принаймні в мене ноги точно підігнулися. Нам ще раз повторили, що тікати немає сенсу, і дозволили зайти до намету. Більше ми Ісака [позивний військового, який тікав] не бачили. Проте майже всі вслід за «вертухаями» повторювали, що його в жодному разі не спишуть, просто він, на відміну від нас, штурмовиків, решту служби ритиме окопи чи робитиме ще щось таке ж «недостойне», — каже чоловік.
Людину, яка підірвалася, пригадує свідок, звали Олександр, прізвище — чи то Ісаков, чи то Ісаєв. У «Скелі» «Бабелю» підтвердили, що в них справді був мобілізований Олександр Ісаєв. Але озвучили іншу версію: «Під час навчання 26.02 він відхилився від визначеного маршруту і підірвався на невідомому пристрої». Там також повідомили, що 15 березня чоловік помер у лікарні від легенево-серцевої недостатності.
— «Бабель».
