Коли ми у 2000 на порожньому поверсі На УКМА співстворили kmbs, Макроекономіку у нас викладав леґендарний проф. Віктор Пинзеник, мантрою якого було “хороший міністр – це мертвий міністр”.
Тепер Школу очолює Саврук (з її чоловіком-деканом – ні, про непотизм ми не чули), а Макроекономіку викладає, напевно, заброньований марксист-ляшківець, який учора, в черговий раз, розродився текстом, що йому в країні забагато лібералізму, лібералів, Адама Сміта, Австрійської Економічної Школи, МСБ і МВФ та замало держави, великих державних підприємств, інфляції та авторів-марксистів.
Його 30 марксистських пунктів не варті моєї уваги. Скажу лише про останній. Професор Галасюк рекомендує робити так, як робили успішні країни, поки вони такими не були.
Так от, що робила Західна Європа, щоб стати успішною, давно описав Нобелівський лауреат з економіки 2025 проф. Джоел Мокир у своїй книзі “Культура Зростання: Витоки сучасної економіки (Шумпетерівська Лекція у Граці)”
“Зростання було підтримане шляхом створення підприємницької або буржуазної культури, набору веберівських цінностей, за яких люди готові працювати старанніше, більше заощаджувати, забезпечувати бідних та йти на більше ризиків. Це передбачає посилену повагу до праці, виробництва та технологій. Піднесення буржуазної культури, яка проголошувала повагу до торговців та ремісників, є основним аргументом щодо витоків сучасного зростання.”
Зауважте (ой, лихо!), що проф. Мокир не згадує серед факторів Культури Зростання державу, національні уряди, протекціонізм чи урядові індустріальні політики, бо їх тоді майже не було. В більшості, були міста, які КОНКУРУВАЛИ між собою за таланти – науковців, ремісників, крафтовиків, торгівців. Це на думку Мокира і спричинило Епоху Просвітництва, а потім і Індустріальну Революцію саме в Західній Європі, а не в [той час] технологічно просунутішому, але надто централізованому і відтак – культурно – консервативному Китаї.
Щодо економічної свободи (ненависного Галасюку лібералізму), у рейтингу економічної свободи Україна є на 130-150 позиції – значно ближче до Північної Кореї (останнє, 176 місце) ніж до Південної (17-те місце)
Але ні, проф. Галасюк пропагує не корейських лібералів і/чи шумпетеріанців (наприклад, проф. Чана Кіма, мислителя #1 у світі у 2019-21 роках за гарвардськими рейтингом, якого ми запросили у kmbs у 2006), а південно-корейського марксиста, книга якого заборонена у південно-корейській армії як комуністична пропаганда, і який вирішив жити не у Кореї, навіть не у Південній, а чомусь, у вільно-мислячому Кембриджі.
Проблема є в тому, що професор Макроекономіки нинішньої kmbs не читає нобелівських лауреатів, а читає своїх улюблених марксистів, яких згадує і пропагує у своєму маніфесті, і водночас бідкається, що їх мало викладають в українських університетах.
– ексміністр економіки, військовослужбовець та співзасновник Києво-Могилянської бізнес-школи Павло Шеремета.