Тепер до історії з Вєркою Сердючкою, чи то пак з Андрієм Данилком, який, ми знаємо, і волонтерить, і допомагає нашому війську Існує стаття 15-та закону «Про культуру», яка забороняє публічне виконання фонограм абощо, створених до 1991 року громадянами країни-агресора. Щодо українських громадян, які виконують свої пісні російською мовою, то закон не передбачає їх переслідування чи покарання. Державний контроль здійснюється по відношенню до референсу, тобто забороняє те, що робив Данилко спілкуватися з публікою російською між виконанням пісень.
Люди добрі, що вам сказати на це? Ми всі свого часу танцювали під Вєрку Сердючку. Але я, приміром, ніколи не сприймала його пісні як російські. Це стьоб, це суржик або як кажуть макаронічна мова. Такою ж мовою говорить і возний Тетерваковський у «Наталці Полтавці» «теє то, як його». Але він є позитивним персонажем, попри увиразнену автором малограмотність, бо, зрештою, він відпускає Наталку до коханого Петра навіть після того, як вона подала Тетерваковському рушники
Зрештою, законом не заборонено громадянину України (зокрема, Андрію Данилку) виконання авторських пісень будь-якою мовою. Інша справа моральна відповідальність перед аудиторією. Для кожного з нас точка неповернення до використання мови країни-агресора своя.
Омбудсменка Олена Івановська