Удари по Московському НПЗ, Рязанському НПЗ і вузлах нафтопродуктопроводів створюють не просто інформаційний ефект. Вони змушують Росію ремонтувати, перекидати потоки, залучати залізницю та автоцистерни, посилювати ППО, охорону, резервування і пояснювати власному суспільству, чому “глибокий тил” більше не є тилом.
Для України це має дуже практичне значення. Перед наступним опалювальним сезоном час працює проти нас. Росія майже напевно знову намагатиметься бити по українській енергетиці, теплу, газовій інфраструктурі та містах. Тому Україні критично важливо до зими або завершити війну на прийнятних умовах, або настільки підвищити для РФ ціну її продовження, щоб Кремль утратив можливість вести війну у звичному режимі.
Ураження системи нафтопродуктозабезпечення московського регіону – один із інструментів такого тиску. Воно не замінює фронт, дипломатію, санкції чи мобілізацію ресурсів. Але воно б’є по тому, без чого сучасна армія не воює: дизелю, бензину, авіагасу, логістиці та ремонтній спроможності.
— директор енергетичних програм Центру Разумкова Володимир Омельченко