Туреччина перестала балансувати між Москвою і НАТО — і дедалі більше грає проти Путіна і за Україну — NYT.
Майже десять років тому війна в Сирії зблизила Ердогана й Путіна попри те, що вони підтримували протилежні сторони: Анкара стояла за повстанцями проти Асада, Москва — за Асадом, але обидва навчилися терпіти присутність одне одного. Тепер це партнерство розпадається, і Туреччина допомагає Україні закріпитися саме в тому регіоні, де Путін раніше мав великий вплив.
Спочатку Ердоган був молодшим партнером, але війна в Україні зрушила баланс. Ізольований Заходом, Путін дедалі більше залежав від Туреччини, яка відмовилася приєднуватися до санкцій і стала хабом для російської торгівлі, інвестицій та енергопотоків. Ця залежність дала важелі Анкарі.
Як зазначає NYT, справжнім переломом стало падіння Асада наприкінці 2024 року: загрузнувши в Україні, Росія не прийшла на допомогу своєму союзнику. Москві довелося терміново налагоджувати зв’язки з новим сирійським лідером Ахмедом аль-Шараа — тобто з урядом, укомплектованим людьми, яких вона роками бомбардувала. А Туреччина, що підтримувала повстанців, знову стала домінантною силою.
Для України це відкрило двері в регіон. У квітні Зеленський турецьким державним літаком здійснив перший візит до Сирії — на переговори з аль-Шараа і главою МЗС Туреччини про військову та енергетичну співпрацю. Туреччина перетворює сирійську армію на сучасну силу, здатну вийти за межі радянської спадщини, а Україна може зробити свій внесок саме тим, чого навчилася за роки війни, — дроновим виробництвом і досвідом сучасної війни.
Паралельно Київ використовує і війну з Іраном. Коли Іран бив по сусідах тими самими «Шахед-136», що й Росія по Україні, Зеленський швидко відправив групи ППО до Катару, Саудівської Аравії та ОАЕ. Туреччина, яка має міцні військові зв’язки з монархіями Перської затоки, бачить у зростанні ролі України не конкуренцію, а доповнення власних позицій. Для Росії, яка роками вибудовувала безпекові зв’язки з Затокою, це чергова втрата.
Головний висновок простий і болючий для Кремля. Те, що саме Ердоган відкриває для України двері на Близький Схід, унаочнює, наскільки звузилася здатність Путіна проектувати силу у світі. Занепад Росії дав Туреччині після десятиліття покірності Москві свободу відстоювати власні інтереси — і вона дедалі частіше робить це не на користь Путіна. Україна — головний бенефіціар цього розвороту, йдеться у статті NYT.