Як Олександр Сирський став однією з найвпливовіших фігур в українській владі

Сирський непомітно став другою людиною в країні. Після Зеленського (частина 1)

Головком Олександр Сирський виявився значно вправнішим політичним гравцем, ніж його попередник Валерій Залужний. Чудово усвідомлюючи свій високий антирейтинг у суспільстві, Сирський зміг довести, що є сильним і хитрим політиком. Він уже кілька разів утримався у своєму кріслі завдяки вдалим апаратним інтригам та вчасно продемонстрованим ефективним діям на фронті. При цьому він публічно демонструє абсолютну відстороненість від політики та повну відсутність електоральних амбіцій.

Сирський — один із небагатьох у чинній владній вертикалі, хто проводить найбільше часу особисто з президентом Володимиром Зеленським. Очевидно, що це обумовлено критичною важливістю його військового напрямку, проте регулярні доповіді переросли у тісну, суто людську взаємодію. У нинішній конфігурації Банкової працює старе правило: хто ближче до тіла, той і впливовіший.

На відміну від Залужного, у якого на Банковій не було впливових людей, які б з симпатією до нього ставилися, у Сирського є лояльні до нього симпатики безпосередньо в Офісі Президента, які вчасно підказують і направляють генерала, мінімізуючи помилки в комунікації з Зеленським. А також подекуди і прямо допомагають йому. Крім того, Сирський зумів залучити на свій бік парламент: у нього налагодилися міцні робочі відносини з головою фракції СН Давидом Арахамією.

Ефективно головком зіграв і на полі силовиків. Очільник ГУР Олександр Іващенко демонструє максимальну лояльність Сирському і робить це навіть більш чітко, ніж колишньому шефу, голові ОП Кирилу Буданову чи міністру оборони Михайлу Федорову, в юридичному підпорядкуванні якого він перебуває. Водночас Сирському вдалося вибудувати нейтральні стосунки і з самим Будановим, хоча в часи, коли той очолював ГУР, відносини між ними були відверто холодними.

Сирський використовує контакти і в криміногенній сфері, зокрема через близького до себе нардепа Сергія Таруту. Без залучення таких специфічних зв’язків генералу навряд чи вдалося б побудувати жорстку кримінально-міліційну систему дисципліни в штурмових та інших піхотних підрозділах.