Коли пару днів тому я вперше почула про те, що колишній начштабу Скелі наказав вбити двох хлопців, які «якось не так подивились на його дружину», подумала, що це сталось не ось-ось і що це буде черговий епізод до тієї купи, яку вже зібрала Лихогляд, і який ще доведеться перевіряти. А потім зрозуміла, що це сталось на пʼятий день після публікації нашого розслідування. І от це мене вибило. Коли вся країна обговорювала смерті і катування в Скелі, колишній начштабу полку Станіслав Лучанов, каже слідство, відправив групу бійців, щоб ті в глибокому тилу викрали і згодом вбили двох чоловіків. Прямо в розпал скандалу навколо Скелі.
Коли ми робили розслідування, всі обізнані в темі казали: вас має захистити публічність, але там так багато …., що ніхто цього не гарантує. Зараз я вже можу сказати, що приблизно те саме — всіх не проконтролювати — мені сказали і в Скелі, і навіть запропонували охорону (так). Але у нас все одно було відчуття, що публічність допоможе не лише нам, а головне — дасть мінімальне відчуття безпеки свідкам, без яких справа не рушить з місця. І ось цей епізод цю відчуття перекреслив повністю.
Готуючи матеріал, я говорила з однією людиною, яка пройшла багато гарячих точок і стала свідком дуже поганого, скажімо так, епізоду в Скелі. Небезпечним свідком. Цей чоловік сказав, що після того епізоду він спав зі зброєю під подушкою кілька місяців і попри те, що він «багато разів дивився смерті в обличчя», він хоче жити, тому говорити про всі жахи, які знає, не готовий. Скелю він називає ОПГ в Збройних силах. Служить далі, але каже, після того розчарувався у всьому, у що вірив.
Я хочу сказати одне: якщо правоохоронці не хочуть і не можуть забезпечити безпеку свідкам, ніякого справжнього розслідування не буде. Люди бояться за своє життя — випадок з Лучановим довів, що бояться вони абсолютно не дарма. Навіть зараз.
А я можу сказати, що ДБР, попри слова голови відомства, нашу заяву про погрози військового Скелі не лише не зареєструвало, а навіть (попри вимоги закону) не внесло в ЄРДР. Поліція нашу заяву просто ігнорує. До речі, ми просили ще і охорону — смішно згадувати. Що відбувається з людьми, які не на виду, дуже просто уявити. Коли вони з нами говорять, то питають: хто гарантує, що вони (Скеля) не приїдуть до нас додому і не вбʼють? Та ніхто насправді не гарантує. Нікому. І всім страшно.
— головред сайту “Бабель” Катерина Коберник
