У нас дуже популярно говорити про кризу інституцій і те, що їх треба будувати, а потім тут же пропонувати неінституційні «милиці» для вирішення питання. Такою «милицею», наприклад, в 2022 стала ДССЗЗІ, через яку Мінцифра почала купувати дрони. Потім там був корупційний скандал і сумки з готівкою, але все якось замʼялось. Потім там змінили керівництво, її очолив Юрій Мироненко і все ніби стало краще. Потім він же займав дуже різні посади в МО і Мінцифрі, а зараз очолив Головну інспекцію МО. Я позитивно ставлюсь до Юри, але щиро вважаю, що не можна уміти все. Нажаль, після того як Умєров звільнив Ігоря Воронченко, інспекція, на мій погляд, лишається не дуже дієздатною.
Також розумію, що мало кому приходить в голову, що основною задачею МО є здійснення цивільно-демократичного контролю над ЗСУ. Звучить складно, правда?
Давайте скажу простіше – однією з задач МО є на ранніх стадіях розбиратись, що не так в ЗСУ і це виправляти. Якщо потрібно – з посадкою причетних. Давайте візьмем для прикладу «Скелю». Це слово в МО було «іменем називним» вже більше року тому. Мало для кого було загадкою, що ж там коїться. Якби Головна інспекція була робоча та ефективна – вона могла б це перевірити і направити результати Міністру і в компетентні органи. Саме у неї (а не лише у військового омбудсмена) є потрібні повноваження.
Якби у нас як інституція працювало МО, то «скелі» душились би в зародку. Але Головна Інспекція, як була так і залишилась, не те щоб живою. Більше того – двох заступників, які реально розуміли проблематику в ГШ і вміли тримати їх за бари, звільнили. Саме після звільнення Гаврилюка і Мойсюка я зрозумів, що ця команда не стягнула. Заміни генералам не знайшлось, а нова команда МО занурилась у власний світ «рожевих поні» та красивих презентацій. Далі було питанням часу, коли їх знімуть, бо це був не конфлікт – це була сепарація МО в окрему бульбашку від ГШ та реальності.
– колишній заступник міністра оборони Резнікова Віталій Дейнега
