Був під час вечірньої атаки шахедів коло моста в Маяках. Відверто кажучи дуже гнітюча картина. Спостерігав роботу МВГ. Хаотична стрільба по напрямках. Деякі як зі шланга поливають “струєю трасерів”. Переважна більшість МВГ не ЗСУшні. Номера МВСні. Або нацгвардія, або прикордонники. Тобто людям, які нічого в цьому не розуміють зверху нарізали задачу “щоб зробили”. Зробили як могли.
Переважна більшість кулеметів не обладнані тепловізійними прицілами. В ЗСУ з цим питанням краще. Хоча і використовуються приціли часто не зовсім підходящі. Наприклад ті, що не коректно працюють в тумані або при вологості високій. Але вони хоч щось бачать. Хоч якусь теплову сігнатуру.
Без прицілів не бачать.
Тобто стріляють тудою. На звук. “Акустично”, як люблять казати в ЗРВ ПС які відповідають за цей напрямок.
Це теж одна з причин, чому проблема.
На півдні Одещині взагалі комплексна проблема. І вона не в військових. А в політичній волі і ОВА.
Наприклад, зараз у нас прямо ажіотажна черга на навчання МВГ. І спецзв’язок і транспорт і дфтг. Навіть прикордонники зі сходу…
Але зараз нема можливості. Місця нема. Нема де розміщати людей. Нема де навчати. А знаєте чому?
Тому що обласна військова адміністрація одеської області, коли ми звернулись про сприяння в пошуках об’єктів для проживанням та розміщенні особового складу ПОСЛАЛИ НАС НА ХЄР. Точніше вони прислали відписку, типу ви звернулись не по чину. Зверніться по інстанціями згідно субординації. Ну, через старшого начальника, на командування підготовки, а потім через командувача сухопутних військ на главкома, в вже потім на ОВА. В потім ми розглянемо.
Тобто йдіть нахєр.
А зараз ми, навіть при бажанні, не можемо нічого зробити для одещини. Бо всі ресурсі зайняті на піхотній підготовці, а факультативно готуємо МВГ для ПВК Південь.
Тупо через те що ВЦА послало нас відпискою, зараз ми нічого не можемо. Оце називається далекоглядність і планування. Бо шкурняки на таможні та портах важливіше ніж бойове навчання.
Тепер про сам міст в Маяках. Це теж пройоб обласної ОВА.
Коли в 22 році винесли міст в Затоці і частково його перекрили, стало зрозуміло, що частина області стала півостровом з одним мостом в Маяках. Потім ще два рази було ураження моста в Затоці і днями його добили.
Один міст в Маяках ніс все навантаження три роки. Чи знали про це росіяни? Знали. Чи могли винести його раніше? Звісно. Просто руки не доходили. А може розрахунок політичний. Я багато разів по ньому їздив і кожного разу дивувався як це він досі стоїть. Бо ми на сході трошки лякані і дуємо на воду.
За три роки можна було побудувати три мости. Але всі просто забили болт. Більше скажу, існуючий міст можна було обварити трьома контурами мангалів з арматури з великою вічкою, щоб спрацювання БЧ відбувалось за 3-5 метри до полотна. І заготовити шматки ‘латки” полотна з звареної арматури/проволоки для латання уражених секцій. Полотно моста це не трансформатори. Його посікти замало. А опори розбити не просто.
Від балістики не врятує, але від десятка шахедів в комплексі з об’єктовими МВГ (навченими) легко…
А сама головна проблема одеського регіону з точки зору ППО це море. Подобається чи ні, але саме через море будуть основні заходи. На наднизьких або максимально високих висотах. Будуть кружляти в морі і табунами літати сюди. Міняти курси і заходити з різних напрямків. Бо в морі ми не можемо поставити МВГ на вузлових магістралях. А щільності закрити всю берегову лінію у нас не вистачить при любому бажанні. Тупо не вистачить людей і засобів. Тому тільки ешелоновано і тільки об’єктові розрахунки.
Але цим треба займатись системно…
Роман Донік, волонтер близький до ГШ