В Україні можуть діяти близько двох тисяч шахрайських колцентрів. Понад тисячу з них у цьому середовищі називають «білими». Не тому, що вони працюють законно, а тому, що мають силове прикриття, платять щомісячну «абонплату» й можуть не побоюватися обшуків.
Центри, які не ввійшли до цієї системи, називають «чорними» або «партизанами». Саме вони, за словами співрозмовників ZN.UA, найчастіше стають об’єктами показових обшуків та імітації боротьби з колцентрами.
Тобто закриття таких офісів може бути не лише правоохоронною діяльністю, а й способом прибрати конкурентів тих, хто вже заплатив за захист.
Система тривалий час працювала через так зване «єдине вікно». Кожен із понад тисячі «білих» колцентрів, за даними джерел, платив туди близько 20 тисяч доларів на місяць. Гроші переважно збирали представники імʼям СБУ, після чого їх розподіляли між структурами, причетними до прикриття.
Якщо зазирнути за це «єдине вікно», говорять співрозмовники, там можна побачити представників СБУ, ГУР, Департаменту стратегічних розслідувань Нацполіції, прокуратури, Фінмону й навіть окремих представників Державної прикордонної служби.
За даними джерел, раніше з кожних 20 тисяч доларів три тисячі призначалися представникам прокуратури. Після приходу Руслана Кравченка на посаду генерального прокурора цю частку нібито вирішили підняти до семи тисяч, а загальну «абонплату» — з 20 до 24 тисяч доларів із кожної точки.
Отже, весь обсяг щомісячних платежів міг зрости з понад 20 до понад 24 мільйонів доларів, а частка представників прокуратури — з понад трьох до понад семи мільйонів.
Саме цей перерозподіл, за версією джерел, міг порушити усталений баланс. Нові вимоги не влаштували частину власників колцентрів та, можливо, інших учасників системи. Хтось із них міг передати НАБУ інформацію, яка допомогла антикорупційним органам вийти на прокурорську гілку.
